На території України дуже поширений культ Божої Матері, як покровитель ниці. Ми святкуємо навіть окреме свято Покрови, яке ніхто більше не святкує у світі. Відмінність між православною і католицькою традицією проявляється в тому, що ортодоксальна (Східна) традиція християнства зображувала Божу Матір лише іконографічно, а не в статуях.

Сьогодні я б хотіла поговорити з вами на не властиву мені тему. Ні не так, з Вами… А ще ліпше з тобою. З кожним Тобою у десятках облич.

Власне про те, що близьке всім і кожному.  Всім нам відомі ці радоoі життя, коли над тобою хтось стоїть, і командує вами в не найкращій половині вашого життя. З часом в когось все змінюється, а в когось і не змінюється. Але я не про це,  суть в тому, що нелюбов до начальника закладена в нас майже на генетичному рівні.

Гірко нині дивитись на кримські події. Але не гірко нині визнавати, що я Українець. Я завжди гордився своєю нацією, але так як нині ніколи. Ніколи ще ми не були настільки сильними, як сьогодні, й до того ж ми міцнішаємо кожен день. Тепер давайте про Бога. А власне про Божий промисел, про майбутнє.

Ми навмисне не публікували нічого. Свою позицію опублікували ще на початку подій. Тепер хочеться сказати декілька слів як епілог. Як завжди, трохи на хлопський розум, додавши трошки патріотизму. Так вже годиться вірити в краще, для того щоб колись сонце усміхнулось лише нам.