Про премоги
Про життя
Не буває винятково твоїх перемог,
адже кожна твоя перемога – це,
по суті, поразка іншої людини.


Сьогодні я б хотіла поговорити з вами на не властиву мені тему. Ні не так, з Вами… А ще ліпше з тобою. З кожним Тобою у десятках облич.

Таке солодке солова «перемога». Комусь вона дістається легко, хтось паше як віл, а хтось здобуває перемогу дуже дорогою ціною. Ось про такі перемоги я з Тобою і говоритиму. Тільки ж ти не мовчи, добре? Реагуй, не погоджуйся, кричи, кивай, заперечуй. але не мовчи. Не будь байдужим.

Отож ситуація перша. Робоча.

Припустимо існування такого собі персонажа Ікс, який (яка) доводить тебе до сказу своїм гонором/гордістю/манірністю/дурістю (вибери необхідне). І одного дня Ти усвідомлюєш що ВСЕ, набридло, нерви здають і вирішуєш «підкласти свиню». Кілька днів йде на планування, зважування та інші підготовчі аспекти. І от – день тріумфу. Ікс – присоромлено, влесне Я тішиться як дитя у пісочниці і все здавалось би добре, але… Але ось Тобі перший аспект – твоя перемога – майже Піррова. Витрачено купу сил, нервів та часу з одного боку. З іншого – робочий колектив – швидше за все поділиться на дві частини, все більше робочого часу йтиме на плітки, обговорення. а далі – неминуча помста, і так по колу.
І що, запитаєш ти. А те, що власні сили можна пустити на велетенську кількість насправді корисних речей – від самовдосконалення на кар`єрного розвитку, розкол колективу буде не на твоїй совісті і врешті решт совість буде малим клубочком дрімати у душі.
Ти ще тут? Йдемо далі?

Ситуація друга. Життєва. Якась старенька сусідка, назвемо її баба Дуся, зранку зіпсувала настрій своїм «ото вже ця молодьож…!», а в маршрутці ї подруженька баба Фрося наступила палицею на чистий кросівок. А в черзі в магазині після роботи тьотя Клава взагалі обізвала «….» (тут варіації на тему, залежно від фантазії тьоті Клави.) Впізнаєш? То що скажеш? Починати сваритись, доводити їх неправоту? Марно, ще більше обізляться. Ліпше або ігнорувати, або вдарити чимось неочікуваним. Наприклад зробити комплімент, чи запитати про здоров`я, улюблену онуку чи песика Тосю. І плювати, що баба виглядає гірше старої з косою, онука у неї соплива, а Тося щоранку дере горло ніби її от-от пустять на сосиски. Просто це неочікувано. Отож ти виграєш кілька хвилин і можеш файно ретируватись, запустивши круговорот добра у природі.
Ще не набридло?

Тоді замальовка остання. Інтимно-особиста.
Власне через неї і почалась ця розмова. Знаєш, я більш ніж певна, що в тебе є близька людина. Хтось особливий. І дуже дорогий Твоєму серцю. От про таких людей я хочу поговорити. Знаю, ти скажеш що це не моя справа. Однак і моя теж. Знаєш, дуже часто проблеми виникають від неуміння і небажання говорити, а ще потреби у самоствердженні. Ні, це звісно добре – самостверджуватись. Але не коштом цих, найближчих людей. Ти може кричати, сваритись, принижувати, ба навіть доводити до сказу кого завгодно, але не цих людей. Просто подумай. Кожна твоя образа – це глибока рана, яка навіть якщо і заживає, то шрам залишить точно. І ти ніколи не можеш бути певним що саме може ранити найбільше. У кожного із нас – свої життя, свої сильні і слабкі сторони, у кожного – своя Ахілессова п`ята. І один удар – може зруйнувати все.  Я благаю теюе – ДУМАЙ головою, не втрачай найцінніше, не самостверджуйся коштом інших. І головне – будь щирим із собою. Чому це хамство/ «свиня»/сварка такі бажані? Чому Ми не можемо контролювати себе? Бо часто, ми байдужі одне до одного. Ти бачиш, що людина на межі. Ти підійдеш? Допоможеш випустити пару? Пережити? Вдихнути-видихнути і йти далі? Не підставити підніжку, не знеславити, не мавпувати і не знущатись, а стати опорою для іншої людини. Щоб ваша перемога над собою стала першим кроком у зміні цього світу… Хай навіть у масштабі життя 2 людей.
Коментувати
Додати коментар
Ваше імя
Ваша електронна адреса
Ваш Коментар
©Zlit 2012ОновленняКонтакти