Власне, це явище було завжди і ніколи нікуди не зникало. Мода – одна з найбільших індустрій та систем всіх епох та часів. Але як кажуть, на хлопський розум, також має свої аспекти впливу. Розглянемо моду, яка стосується кожного – одяг.

Власне поняття моди відносно одягу нині є стереотипним. Мода, як явище пояснюється фізіологічно. Це закладено у будові мозку і за дослідженнями психологів 95% людей не лідерами, а отже повторюють за кимось, а інші 5% власне і є тими за ким повторюють. Мода, або інакше кажучи масовість існувала завжди. Тому що, мозок підшуковує варіант для повторення, і сприймає найбільш масовий варіант, як найбільш дієвий.

Історія одягу, це почасти історія умов існування одного чи іншого народу. Національні костюми – це суміш практичності та праязичницьких вірувань. Вірування відображались у кольорах та орнаментах. А конструктивні елементи були максимально пристосовані до кліматичних умов існування народу. Навіть українські народні вбрання різні, залежно від регіону. У степу, де дуже жарко – це вільні сорочки та шаровари, а в Карпатах це максимально приталені речі, які не сковують рухи і в той же час зігрівають.

Індустрія. Власне це в моді найцікавіше. В ХХ столітті мода стала індустрією. При чому це вибудували. До середини ХХ століття одяг кравці шили під конкретну людину, не було стандартних речей, і власне якість їх виконання почасти була вищою ніж зараз. Але це не вигідно. Не вигідно створювати речі які підходять людині, добротні які вона буде довго носити. Хитромудрі капіталісти придумали стандарти та кутюр’є. З того часу невелика групка людей задає напрям, при тому згрібає купу грошей буквально з повітря, лише тим що утворює ілюзорну структуру високої моди.

І стандарт, який на змушує себе підганяти під певні рамки, і для того надає неймовірну кількість засобів. Це так звана пластична хірургія, косметика, спортзали, харчування і т.д. Це також приносить чималий прибуток. І тримається все це лише на ілюзіях у які вірить більшість суто із фізіологічних причин. При чому відверто калічачи психіку, та самооцінку починаючи з дитячого віку.

Власне не все так погано. Сьогодні йдучи повз клуб, я побачив чергу із дівчат, і мені стало смішно.
У більшості чорні, навіть не знаю як назвати, туфлі, які схожі на копитця із золотистим елементами: замками чи дірками для шнурків. При тому з метрів  п’яти всі вони як один. Сукні, у всіх майже однакового крою і по суті відрізнялись лише кольором, або відтінком. А ще однакові зачіски… Мені стало аж смішно, бо навіть в армії більше різнобарв’я,  аніж у цьому Шапіто. При тому кожна думає, що вона модна.

Я з теплотою згадую, коли в нас всі купували одяг на базарі, бо бутіків не існувало, або в них все було надто дорого. Коли всі ходили в різних речах і були схожі на ялинкові прикраси, такі різнобарвні та красиві. В мого покоління всі батьки ще встигли досить довго пожити ще в Союзі, і тому до вигляду підходили з точки зору краси, а не можливосте салону краси. Зачіски у всіх були різні.

Власне ніхто не ідеальний, ми всі доволі різні. І одяг має бути шитим на нас, а не ми маємо робити з себе моделі людей, лише для того, щоб натягнути на себе шматочок тканини. Будьте особливими, будьте креативними. А мода, це ваш вибір, брати чи ні білетик у цирк Шапіто.