На пострадянському просторі ми можемо спостерігати прямо таки культ вищої освіти. Батьки вважають, що їх дітлахи без вищої освіти ні-ні, і віддають останні кошти аби "втулити" безтолкове чадо у будь-який ВНЗ, бодай на контракт, бодай на непопулярну спеціальність, але ж то "вища освіта".

    І так, потрапляє отаке недолуге створіння на (припустимо навіть) на державну форму навчання у ВНЗ "ВашаОсвітаНашеВсе" на спеціальність на кшталт "мегапопулярненевідомощо, зате звучитькруто". 4 роки нещасна істота здобуває спеціальність, щиро і натхненно гризучи граніт науки. Отримавши бакаЛявра, приймає "доленосне" рішення йти вчитись на магістра. Результат: 5,5-6 років, диплом, ба навіть червоний. І абсолютна непристосованість як індивіда до життя, так і його спеціалності до вимог ринку праці.

    Чому? Славне питання. Передумови такого от колапсу всесвіту для окремо взятого індивіда (яких насправді тисячі, як не мільйони):
- безграмотність тих, хто складає навчальні програми. Спеціальності у нас дуже широкі, а тому у програму напхано всього, зразу і побільше. Можете заперечити мені цитатою Задорнова, що на Заході спеціаліст "по лівій ніздрі" у правій загубиться, але це все ж ліпше аніж мати людину яка поверхнево знає все, а до толку нічого.

Це власне спричинено тим, що час розподіляється наступним чином:
•    спеціальність – себто предмети напряму і тісно пов`язані із основною діяльністю – 10%
•    "життєво важливий цикл" повної маячні – курси, які ніколи в житті тобі не знадобляться ні в житті, ні в роботі, але викладачі всі як на підбір вимогливі, і з піною біля рота доводять важливість своєї ****-логії – 69%
•    цікаві речі, які можуть і не знадобитись. Але тим не менше, якимось чином тебе цікавлять – 21%.
Таким чином при оптимістичному варіанті розвитку подій ККД роботи вишів України стоновить 31%. Похибка на не завжди вдало підібраний колектив, нестачу мотивації та ряд інших факторів – і далебі той коефіцієнт дотягнув до 25%.

Що робити запитаєте Ви?
    Ну коли вже минуло років зо 5 по закінченні універу – шкодувати про недолугість системи – марно. Спробуйте варіант альтернативного навчання. Наприклад  короткострокові курси, тренінги, які мають відношення до Вашого роду діяльності. Якщо ж Ви – щасливий абітурієнт, чи батьки такого щастя – уважно придивляйтесь до ВНЗ.

Кілька порад:
•    взнайте як котується заклад на ринку праці, наскільки легко/важко знайти роботу
•    спеціалізація має бути чіткою, і ДУЖЕ(!) важливо знати, що буде написано в дипломі. На жаль часто стикаєшся з тим, що навіть маючи відповідний набір знань ти не маєш папірця, який би то підтвердив – се ля ві…
•    думайте головою. А чи справді потрібна та меліорація. Чи може краще взяти паузу на рік. Або спробувати отримати більш практичну спеціальність?
Окрім того є ряд навичок, корисних у будь-якому віці. І не важливо насправді хто ви за спеціальністю чи де працюєте. До приклау:
•    навички комунікації. Хіба що ви працюєте на маяку в Антарктиді. Тоді Вам не доведеться працювати з людьми. В іншому випадку – вчіться коректно працювати із людьми. Пояснювати, звертатись з проханням, віддавати накази. Це 60% Вашого успіху. З власного досвіду зазначу, що нема людей з якими не можна домовитись (і боронь Боже Вас подумати, що я про хабарі), просто з деякими – досить складно.
•    пошук інформації. У сучасному світі досить складно орієнтуватись  інформаційних потоках. Навчіться шукати потрібну Вам інформацію: мережа інтернет (але перевірені джерела), книги, довідники, інформбюро, довідкові служби. Бо навіть, використовуючи вищезгадані навички, працівники конкретних установ. То ще 30% Вашого успіху.
•    Мотивація. В кожній справі чи завданні навчіться знаходити мотивуючі фактори, аби випрацюйте систему заохочення (наприклад: зроблю це, з`їм тортика)

І головне. Пам`ятайте, що вчитись ніколи не пізно. Удачі!