Моя серія замальовок для тих, у кого наявне хоча б мінімальне почуття гумору і уява версії 1.1. Розпочнемо.

Замальовка 1.
Вона, у червоній сукні, на шпильці у 12 сантиметрів, помішуючи нарощеним нігтем оливку у келиху із мартіні, сидить у барі. Він, гарячий та пристрасний мачо формату Антоніо Бандераса кращих років, у чорній атласній сорочці та дорогому костюмі, за столиком у тому ж барі попиває віскі, ну як мінімум по баксів 140 за пляшку. Помічаючи прекрасну незнайомку за барною стійкою, він просить офіціанта передати бармену купюру, що рази у 4 перевищує номіналом вартість напою і просить "поновити дамі напій". Леді за стійкою спочатку дивується, потім обурюється "я не така", а потім зваживши на Мачо у атласній сорочці вирішує підсісти...
Результат доволі прогнозований: поганенький секс і роман тижні на 3, після чого вони обоє більше у даному барі не з`являться. Мачо виявляється бабієм, дамочка - істеричкою, що полює на чоловіків із достатком, і взагалі вони дорослі люди і нікому нічого не обіцяли.

Замальовка 2
Він - досить відомий в окремих колах харизматичний рок-музикант. Вона досить симпатична дівчина із четвертим розміром і, як не дивно мізками у голові, хоч і мріє про рок-музиканта. Але так уже стали зірки, що по невідомій широкому загалу причині ті двоє опиняються в одній кімнаті під час "афтепаті на хаті". Так, звісно, задля годиться хвилин 5-7 погомоніти про музику-книги-газети-концерти, а далі алкоголь у крові зробить своє діло, а її декольте значно пришвидшить початок процесу. І неважливо хто на ранок першим збере речі і чкурне куди подалі. І не важливо хто кому не телефонуватиме (все ж будьмо реалістами, як він "звізда" а вона фанатка, хай і з гарними грудьми, то далеко не причина щоб їй назавтра подзвонити). Наступного дня вона бісить, бо він бачте наволоч така не дзвонить, він мучається, бо видно те пиво, відшліфоване коньяком поверх горілки і самогону баби Ксенії було явно зайвим.
Результат: вона, плюнувши на рок-музиканта, зі своєю головою на плечах і безсумнівними достоїнствами знайде собі когось далекого від світу музики, а він на найближчому паті знайде собі нову фанатку. При нейтральному сценарії вони більше не пересічуться, а при... цікавому: років за 20 зустрінуться випадково в гостях: він з обвисшим пивним черевцем, вона із ледь помітною, хоч і вдало приховуваною сивиною, бо двоє дітей-підлітків то таки не легко, і на чиїйсь кухні: "а пам`ятаєш?...", "так було діло".

Замальовка 3
Вона "мамина доця", єдина квіточка, яку ростили і виховували, в яку все життя вкладались і на яку все життя сподівались. Він - "мамусин синочок", найкращий і наймиліший. І ото вирішують, батьки нашої красуні, що в 25 літо вже час кудись і піти, і згадують, що у троюрідної сестри маминої куми є чудовий син, якому 27, який при роботі і при грошах, і квартиру має, і взагалі дуже порядний і милий. З іншого боку, матуся (історія промовчить про те, чим же саме шантажували матінку цього безцінного екземпляра, що вона відпустила єдиного сина, але факт залишається фактом) відправляє синочка на побачення з дівчинкою із дуже порядної родини. З такої нагоди вибирається найновіший костюм, найдорожчий букет, на який вистачить грошей, щоб ще потім було за що дівчину кудись повести і НЕдіряві шкарпетки.
Дівчина у той час витягує бігуді, дістає найліпшу сукенку і каблуки. Мама не може натішитись тому факту, що донечка йде на побачення з хорошим хлопчино, подумки перебираючи варіанти як розміняти квартиру і де купувати каляску для онуків.
Зазвичай результат доволі печальний: дівчина, залякана володарка червоного диплому, яка скоріш за все працює бібліотекаркою у райбібліотеці і має доступ до великої кількості романів замість мачо, формату Бандераса, бачить перед собою (як кажуть росіяни) НЄЧТО, у поїдженому міллю костюмчику із букетом гвоздик, і це створіння веде її у ліпшому випадку на безкоштовну виставку, у гіршому - в парк поїсти морозива. Житло, про яке згадувалось вище, виявляється кімнатою і малосімейці часів Хрущова, грошей у нього, як у студента перед стипендією і взагалі він не розрізняє Моне і Мане. Він же, бачачи перед собою залякане створіння, яке час від часу діловито поправляє окуляри, постійно виправляє його помилки у мовленні і взагалі крутить носом на розкішний букет маминих улюблених гвоздик, вкотре задається питанням "а нахіба воно йому треба", чемно проводить дівчину додому і зникає. Її батьки  втішають сакраментальним "та нічого, у тебе ще все попереду", його матуся "ну нічого, зате тебе люблю я..."

Замальовка 4, прикінцева
Вона розкішна і впевнена у собі, випускниця юридичного, володарка довгих ніг і короткого язика. Він, студент 2 курсу із щенячим поглядом, відсутністю грошей, проте наявністю амбіцій і планів. По якому вибрику долі ці двоє разом - не відомо нікому. Що може дати він їй - довгоногій красуні, які місцевого суддю на останньому слуханні заткнула за пояс. Він, недолугий студент якоїсь малопопулярної спеціальності. Однак факт. Вони разом.
Результат: десь за півроку, ну рік, їй то обридне, його зростаючи альфонські нахили дістануть її, і навіть пристрасні ночі не будуть приносити такої радості, і одного дня він знайде свої речі перед дверима, а в двері будуть врізані нові замки. Тижні зо два депресії, і в групу він повернеться мачо, який "сам кинув таку бабу", бо бачте вона застара для нього. Вона ж досить скоро знайде йому заміну, і єдине, що нагадуватиму про нього - дешевий брелок на ключах у формі сердечка.

Замальовка п`ята, фінальна.
Він і вона. Розчаровані у стосунках, з трохи покаліченими душами. Просто знаходять одне одного. І все стає на свої місця. Вони просто кохають. І не важливо де і як вони зустрілись, чи хто їх познайомив, чи пак навіть те, в що вони були одягнені. Просто покохали, і тепер цим двом світу замало.