Асоціація з Європою. Європейський вибір та інші популярні нині гасла. Нас закликають вступити в Європу. І кожна з політичних сил закликає нас обирати і обов`язково одну із сторін. Давайте розберемось в питанні на наш “хлопський розум”.

Перше, з чого варто почати, це з розуміння які механізми керують політикою. Як і всім в цьому світі керують гроші. Принцип простий. Парламент складається з представників бізнесових груп, і він прямо пропорційний кількості грошей вкладеній в вибори. На даний момент Верховна Рада на 30% складається з Партії Регіонів. Отже вони і вирішують куди нам бігти.

Питання друге. Гроші – це наші товари і їх конкурентоспроможність у навколишньому геополітичному середовищі. Побутує думка, що Ахметову не вигідно вступати в Європу, але це не так. Ахметову і його бізнес-групі це дуже вигідно. В списку їх підприємств – це підприємства первинної переробки сировини. Зокрема металургія, яка буде дуже конкурентоспроможною в Європі. На іншій стороні Льовочкін з підприємствами харчової галузі. І в Європі наші цукерки будуть не потрібні. Так як до стандартів високої якості здорового харчування не дотягують, а звичайна «бурда» в Європі дешевша і собівартість нижча. От тому бізнес групі Льовочкіна Європа то не вихід.

Політичні вязні. Нашумівша Юлія Володимирівна. Її ніколи не випустять. Бо дешевше її пристрілити. Всі трясуться за свій бізнес, а випустити її, це означає спустити  з ланцюга цербера, який буде косити і мстити просто по-чорному. До того ж випустити її – це зробити її президентом. Жінка, яка відсиділа за свої переконання – то мученик, а наш народ, який особливо падкий на соплі, зробить її президентом. І зараз то нікому абсолютно не треба, бо всі бізнес групи втратять в капіталі, або за безпосереднє втручання, або через хвилювання і нестабільну політичну ситуацію.

Буферна зона. Європа і Росія, то дві великі системи, у яких завжди був так званий «санітарний пояс». Коли ми були в складі СРСР, то цим поясом були країни Варшавського договору. Тепер вони в ЄС, і до ряду санітарного поясу відносяться ми, Білорусь, Молдова і т.д. Ніхто особливо не зацікавлений нас бачити в себе в союзі ні Європа, ні Росія. Коли ми почали рухатись до Європи з`явився Медведчук з «Українським вибором», Москва не хоче нас відпускати. А коли перед тим ми тяжіли до Москви, то з`явився Кличко.

Рішення здорового глузду. Рішенням здорового глузду в цій ситуації мав би бути нейтралітет. Такий, як у Швейцарії. Тоді наші товари однаково ходові були б у Росії і у Європі. До нас було б мінімум претензій, бо ми нейтральні. А якщо правильно описати економічну зону для зовнішньої торгівлі та транзитні послуги, то ми могли б по рівнях прибутку від транзиту та транспорту мати просто неймовірні прибутки. Але замість того наші мордачі(їх у нас чотириста п`ятдесят і ще трошки) перетягують ковдру на свій бік, чисто через те, що кожному поманили пряником і кожен хоче отримати його як зі сторони Росії так і зі сторони Європи.

Отже, ефективність нинішніх сподівань, акцій і мітингів рівна нулю. Все це влаштовується для звітності перед інвесторами, щоб ті бачили що гроші не всі кладуться до приватних кишень. Промокапанії та загравання з народом,  нагадує суп, який готують на малому вогні, щоб не захолов і не перекипів. Збоку це схоже на штучний період стагнації для того, щоб ми лишались буферною зоною. Не варто мати ніяких мрій щодо нашого майбутнього в Європі чи Росії.

А до вище сказаного наведу лише один доказ, ми самі, тобто рада національної безпеки, відмовились від угоди про асоціацію. Тому про нас фраза «у себе в башці розберіться», а як же розібратись, коли дві півкулі дихають різним повітрям – права штучним європейським, а ліва натуральним російським перегаром…