Саркастично можна було б відповісти з іншого боку медалі, яке звуть словом «ниця». Хоча, в цьому питання ми дійдемо і до -ниці. Мрії – по Маслоу знаходяться на вершечку айсберга, але на мою думку Мрії треба ставити стержнем на якому тримається айсберг, і саме через мрії айсберг і топить ті чортові Титаніки.
Тепер по суті. Мрія. Я б визначив це як самовизначену мету певного періоду нашого життя. Так, саме самовизначену, бо ми самі визначаємо те, заради чого ми будемо закривати очі, недосипати, або економити на всьому, що тільки можна. І почасти підґрунтям для залізної волі та небаченої мотивації є мрії. Наведу приклад - мій похресник. Йому шість, тільки-но пішов до школи. Вчився він не надто добре, якщо не сказати погано. Не те, щоб він не міг, а просто не хотів. Але в нього скільки він себе пам’ятає мрія - «літати». Отже скориставшись цим, я йому пообіцяв, якщо семестр він гарно буде вчитись – буде йому політ. І що ви думаєте – як в казці. Він в шість років став цілеспрямованішим та зібранішим, ніж багато людей у віці за сорок. Я, як і обіцяв, завіз його в аероклуб, де його перший в житті політ тривав аж цілу годину.
От і перемиємо кістки прикладу. Малий сам визначив свою мрію. Так підгледів то він її в мене, але ж ніхто не змушував його мріяти про небо. Далі пройдемось по Маслоу. Заради здійснення мрії він готовий був жертвувати самовираженням, тобто іграми, спілкуванням з сім’єю, час малий реально проводив за книжкою, де підвищував техніку читання. Навіть деякі фізіологічні потреби усувались на другий план, такі як пообідати, він міг бути настільки сконцентрований, що просто забував про це. І це в дитини в шість років.
Тепер про характер мрій. Ми, чорти б то взяли, мурашки. Тобто соціальні істоти. Отже ми чисто психологічно ділимось на два типи. Ведучі і відомі. 5% всіх людей, як камертони, задають тон під який 95% танцюють (грають). Це власне і є двигуном реклами. Ми психологічно шукаємо шаблон, який потім відтворимо. От дивіться, мої власні мрії. До років шістнадцяти, то було небо. Мрія унікальна, бо в моєму оточенні, ніхто і ніколи з тим зв’язку не мав, а мріяв я про то скільки себе пам’ятаю. І набуті. Навіть та сама мрія про Сім’ю, вона «злизана» з моїх тата і мами, які прожили щасливо вже двадцять дев’ять років. Так, я так само хочу, як і вони, і тому певні мої дії під то «підточені», власне зав’язка з алкоголем.
Добре коли набуті мрії – усвідомлені. Тоді ми розуміємо, що треба для того зробити і дії наші – осмислені. Інша сторона медалі. Бажання наших багатьох дівчат вискочити заміж до двадцяти скількох ось там років. Бо то є те, що торочила мама і тітка з пелюшок, воно «в’їлось» в мозок, і тепер в свої роки дівчинка може творити чудо-біду, щоб «влізти» в шаблон. Виражається то за хапання, за ненадто достойних хлопів. Інше питання, якби усвідомлювати це, то, мабуть, з’явилась би витримка, і тоді у нас в країні статистика розлучень не була б, настільки сумна.
Отже буду закінчувати. Мрії є у кожного. Відсутність мрій – то є дорога в нікуди. А мрії, вони можуть стати або нашою силою, або тим, що зажене нас в далеку-далеку *ницю.
Мрійте, але обдумуйте те, про що мрієте.