Фільм знятий в жанрі психоделіки, і відображає класові проблеми 60-70-тих років минулого століття. В дуже символічній формі показані аспекти буття суспільства, зокрема виховання людини в ньому, і, як наслідок, неминучість тоталітаризму, що виникає, як сплески кардіограм при серцебитті. Бо поки є робочі передмістя і багаті центри міст, будуть виникати ось такі конфлікти. Загалом продемонстровано, як війна спустошила хлопчика, убивши його батька. Як мама не змогла достукатись до нього. А потім були брудні дівки та наркотики, далі радикальне братство молота, і кульмінаційна арія, а потім діти на розвалинах і чудова повільна пісня про любов.

Загалом фільм дуже важкий для розуміння, але необхідний. Легше буде дивитись, якщо перед тим почитати щось типу Кафки. Окремо хотілося б відмітити музику використану для фільму. Власне фільм знятий по піснях групи Pink Floyd, а це є класика світового року, шикарні тексти в поєднанні з неперевершеним гітарним роком, роблять перегляд фільму яскравішим.

Загалом доволі філософська та цікава штука, приємного всім перегляду, задумайтесь…