Серцебиття
(серія замальовок)

Певно нема у світі нічого більш дивовижного,
незрозумілого, ба навіть чудеснішого
    аніж людське серцебиття…

1.
Крок назовні і… Серце стрибало у ритмі стакатто. Політ, давно оміряний і подекуди фантастичний. І от воно – не-бо. Оспіване, випестуване у снах і денній дрімоті. Він летів… Парашут за спиною відкрився і вже ніщо не відволікало його. Був лише він і небо.  А серце вистрибувало із грудей, хотіло стати частиною неба…

2.
"Тихше, тихше, тихше…" Немов мантру повторювала вона подумки… Намагаламь заспокоїти серце. А воно, немов зумисне, неначе у тамтами, грюкало об грудну клітку… Розуміла – будь-який зайвий рух чи шум неодмінно привернув би увагу відчима. І знову скандал. Побої, лікарня…

3.
Серце трепетало, ще мить і збудеться певно найзаповітніша мрія її усього життя: вона, наречена, нарешті стане Дружиною… Законною, перед Богом і людьми визнаною… Вона вкотре нервово поправила білий вельон і посміхнулась: серце билось у ритмі маршу Мендельсона.

4.
Серце завмерло. Життя ніби сповільнилось. І майже стихло. Коли її не стало, не стало і сенсу життя. Сталева лапа болю стисла серце і майже ніколи не відпускала. Після її смерті він протримався місяці зо три. А потім і його серце не витримало. Спинилось…

5.
Нема нічого більш неймовірного  аніж мить, коли серця б`ютья в унісон. Коли гімн, черговим крещендо змушує сотні сердець тріпотіті і  співати в унісон –це скажу відверто – щось неймовірне. Вони, горді за свою країну, з надією дивилась у майбутнє і з гордістю кидали погляд на прапор… А серця зливались в єдиному ритмі патріотизму….

6.
Вона нарешті усміхнулась… Біль і страх, що мучили її останній місяць відступили. Знайшлось і пояснення депресії, поганому самопочуттю… і хоч з фізіологічної точки зору то здавалось неможливим. Але душею вона відчула – серцебиття її сина…