Стрибки з парашутом навіть не спорт, це хвороба. Люди які хоча б раз спробували стрибнути, обов’язково туди повернуться. Дехто називає нас «адреналінові наркомани», інші «ненормальні»; але так говорять ті хто не пробував, а спробувати однозначно варто!

Як почати?! Просто, в старому і доброму google знаходите найближчий аероклуб, їдете туди, можна у вихідний, то займе пів дня. Треба мати довідку від лікаря, що у вас нема серцевих захворювань, трошки сміливості і бажання. Далі телефонуєте, домовляєтесь. І от воно, місце де все це станеться – аеродром. Ангари, вишка, деякі госп.приміщення і злітна смуга. Так це все побудовано в 80-тих, але ж це не курорт, тому і все не надто гарно. Далі інструктаж, вам розкажуть що робити і чого не робити, аби залишитись живим і відносно неушкодженим. Також вам запропонують два види стрибків: з інструктором та без. З особистого досвіду, перший стрибок варто зробити самому, бо то як перший секс, навіть якщо там буде троє, то вже буде не так феєрично. От ви отримали купольний парашут Д-5, Д-6 або Д-7. Вам покажуть загальну їхню будову, не будемо на тому зупинятись. 

І от найцікавіше. На вас нятягнули парашут, затягнули шворки, шолом, окуляри і от він, літак, саме він вас доставить на ті омріяні два кілометри, де і позбудетесь «незайманості». Запуск двигуна, розбіг, політ. Мимоходом очі зупиняються на ілюмінаторі, починає огортати страх, але то ж пусте.

І от літак на директрисі, пілот командує, що можна починати вихід. І от він момент: встаєш, підходиш до дверей, дивишся вниз і отут стає дійсно страшно. Для тих хто боїться, можу порадити: просто закрийте очі і зробіть крок вперед. Хоча свого часу, тим хто боявся, ми надавали прискорення в п’яту точку.

І от, крок… Ви випадаєте з літака, вас захлестує відчуття польоту, вже нема ні страху ні думок, лише відчуття польоту, саме в цей момент небо дарує вам свій перший поцілунок. Ви летите, під вами дві тисячі метрів. Повітря б’є вам в лице, але ви можете чути лише свій пульс. У вас дивне відчуття, це і є відчуттям польоту. Час перестає плинути і лише парашут, розкриваючись, повертає вас на цей реальний світ. Мозок швидко згадує інструктаж, і от воно приземлення, не надто приємне, але не смертельне.

Ви збираєте парашут і на ватяних ногах плентаєтесь у напрямку аеродрому, на вас наче на давньоримському імператорові (чи імператриці) парашут. Ось він момент тріумфу. Ще довго буде прискорено битись серце, а посмішка і палаючі очі видаватимуть вас. Далі будуть святкування і дорога додому та будні, але перший стрибок, як і перший інтим, залишиться в пам’яті назавжди.

Отакий він, захопливо простенький день підсідання на цей наркотик. Так це дійсно наркотик, ви потрапите в світ де люди трошки чесніше, де нема умовностей. В цьому світі є небо, є моменти коли можна забути про все на світі. Кажуть, що небо ставить на тих, хто в ньому побував, воно залишає свій відбиток. Після першого стрибка ми всі стаємо іншими, трохи кращими, трохи сильнішими. Спробуйте, це не так небезпечно, страшно і погано як кажуть, а взагалі, ті хто так говорять ніколи в небі не були.
Спробуйте, вам сподобається!