Вони мчали у його машині... Ніч, траса, 150 на спідометрі...
Вона дивилася у вікно і мовчала.... Де зараз його душа? з іншими? з нею? з іншою?... і що буде далі?... мазохізм в останній стадії, та невирішені питання, як чергова доза адреналіну - посилювали серцебиття і надавали усьому хоч якогось сенсу....
Він увімкнув музику... Ну міг слухати, як вона дихає.... Хвилюється.... через раз затримує подих... Кажуть для близьких людей не потрібні слова... близькі люди розуміють погляд.... а він знав найменші відтінки її дихання....

Вона подивилася у дзеркало.... Туш потікла.... а казали, що водостійка.... шмигнула носом... він навіть не повернув голови.....
Він знав, що вона плаче.... просто не знав як реагувати.... останнім часом все було надто складно.... сильніше втиснув педаль газу.... пуста траса.... можна...
Вона здивовано глянула на спідометр... 170.... нормально.... безглуздо було просити його їхати повільніше.... на сході починало світлішати.... вона повернулася до нього:
- зупини машину.
Він здивовано повернувся до неї всім корпусом:
- навіщо?
- просто зупини.
Він з`їхав на обочину.
- щось сталось?
вона просто мовчки відстібнула пасок безпеки і вийшла з машини....
обішла і сперлась на капот....
він зробив абсолютно те саме.... присів біля неї...
- що сталося?....
- ну і що далі?.... ми так і будемо просто "дружити"?....
- а ти маєш інші варіанти?...
- а ти ні?.... маленька іграшка, так, аби було чим зайнятися у вільний час, так?...
- ні, і ти це прекрасно знаєш...
- тоді що?
- ти мій друг!
- та яка нафіг дружба? Мені дружби твої замало!! Чи ти по моїх очах того не бачиш? Чи може?... А, вибач, я завжди забуваю що таких як я у тебе десятки!... ну так. напевно є достойніші варіанти!... куди ж мені?!!!!!!!!!!
- Мала, ти ж знаєш, що це не так!
- а як! - зривалася на крик і плач вона.... встала і пішла вперед.... на схід...
- стривай! - він сидів на капоті...
- для чого?... це безглуздя... - вони огризнулась, навть не оглядаючись...
- зупинися!
- бувай... вибач, що набридала своєю безглуздою і даремною увагою... тобі ж нецікаві такі малолєткі, як я... Мені ж далеко до твого Ідеалу!- істерика в її голосі була просто нестерпною....
він мовчки піднявся і рушив за нею... безшумно... наздогнав її за кілька кроків.... схопив за зап`ясток і овернув до себе.
- боляче, відпусти!
Він взяв її обличчя у долоні:
- слухай сюди... Мені потрібна саме ти: мала та неврівноважена істеричка, з усіма твоїми комплексами і тарганами у голові.... Люблю я тебе дурна, люблю...
а на сході народжувалося сонце....