Настає певний час, коли ти помічаєш , що ти сам і біля тебе нікого.Тоді охоплює страх і починається паніка, депресія і решта наслідків.
Так що ж таке самотність?
На перший погляд все просто, це коли ти сам, біля тебе немає жодної живої душі, а ще краще тебе не хочуть бачити рідні і тебе кидає твій хлопець чи дівчина, а в гіршому випадку - чоловік чи дружина. Тоді при всіх обставинах залишається добавити лише ще те, що і собака втік, а кіт здох при цьому з’ївши хом’яка чи морську свинку, через яку він і вдавився, (так йому і треба, сволота!!!).
Тоді ти сам, виникає спокій, але то лише спочатку, потім починає гризти совість, що трапилося все через тебе, тоді депресія, найгірший варіант самогубство…
Таке трапляється в більшості.
В когось інший погляд на самотність. Ти сам, але є батьки, але толку з того, вони мене не розуміють і я не можу з ними поділитися своїми переживаннями, є друзі ( якщо цих уродів можна так назвати), яким теж нічого не скажеш, бо вони козли все розпатякують, є дуже близькі друзі, яких мені вже набридло турбувати своїми проблемами, вони завжди охоче мене вислухають, дадуть розумну пораду, але що толку, все одно не скористаюся нею, а зроблю все по-своєму. Тут теж відчувається самотність, вона настигає і вбачається повсюди. Результат - знову депресія…
Трапляється ще гірше.
Ти сам, знову є батьки, але їм на тебе плювати, вони навіть між собою не розмовляють. Друзів немає, собаки і кота теж. Починаєш створювати собі видуманих персонажів, які грають на різних музичних інструментах, живеш роботою та сном, книгами, комп’ютером, музикою, та випадковими зустрічами. І знову самотність, наслідок депресія, і б’єшся головою об стінку, коли сам сидиш вдома на власне день народження, коли навіть батьки забули про нього, а згадали лише на наступний день.
Скільки може бути нещасливих випадків життя через самотність.
Тепер я буду писати про те, що кожна людина самотня навіть, коли в неї є робота, гроші, дружина (чоловік), який/яка тебе кохає, діти які сміються поряд, коли ти їм читаєш смішну історію перед сном, друзі з якими ти проводиш багато часу, ви спілкуєтеся про все: про сім ю, про відчуття, про дурнуваті журнали. Також ти маєш хобі, якому присвячуєш частину власного життя, ти маєш багато подорожей в різні країни і багато знайомих друзів за кордоном, які радо тебе зустрічають, а що захотілося собі так, але зачекай, тут є велетенська проблема. Спитаєш яка, дам відповідь людина і тут САМОТНЯ. Знову питання ЧОМУ?
Все дуже просто, вона самотня в своїх думках, мріях, коханні, захопленні. Ніхто не в змозі влізти людині в голову і думати про це все разом. Скажете,  що людина через це не самотня, бо В думках з нею Бог, в мріях близькі, в коханні кохана людина, в захопленні друзі ,які захоплюються тим самим. Ось тут і суперечка. Мало хто скаже, що з нею в думках є Бог, більшість в нього і не вірить, в мріях близькі, так, але кожен цю мрію бачить  своєю уявою, в коханні кохаю я і мене  кохають але не однаково, кожен по-своєму - хто як вміє, а захоплення для кожного своє хоч і однакове, кожен його оцінює з власної точки зору.
Тоді виходить що самотня кожна людина, скажете ви.
А я скажу це вирішувати вам. Я дав лише свій погляд на самотність і скажу, що я не самотній – мене просто не існує…