І більше не бачити сонця
за кривавим склепінням небес.
Встелана прахом земля
і навіки згасло вогнище нашого життя,
розтворивши своє світло в пітьмі.
На колінах стоїть людина,
прощення молить в богів.
Затих шум прибою,
море покрившись безкінечним туманом.
Людину мучить пронизливий холод,
намагаючись розпалити свій вогонь,
дарма він хоче зігрітись,
адже вогонь покинув життя.
Не взмозі він розірвати білу пітьму.
Людина прагне покинути життя,
але смерть обходить його стороною.
Порятунку шукає людина,
але шляху назад вже не буде,
вона буде віками платити за гріхи всіх людей.