Трохи про загублені душі
Загублені душі

Загублені душі… У вас ніколи не виникало відчуття дежавю, коли наче якісь речі вам вже знайомі, наче колись ви ними користувались; або вміння, які з`являются невідомо звідки.


Як на мій скромний погляд, то всі талановиті та мислячі люди – ми породження, а точніше, уламки не нинішніх епох. Ми у снах бачимо минуле або майбутнє, ми не намагаємось заробити гроші чи статус, є просто речі які мають бути зроблені саме нами. Хтось просто складає вірші або пише книги відкриваючи часинку своєї душі, та вчить тим самими інших, наче скульптор, який знімає тонкі шари і надає форми, тієї форми, яку потім назвуть прекрасним чи фантастичним. Хтось інший пише музику, даючи нам ритми, почуття та спогади, просто повертаючи нам миті, або новим митям життя надає звучання.

Хтось фотографує, фіксуючи цей атомний суп, який через мить зміниться назавжди, і більше ніколи не повернеться в нинішню форму. Хтось малює, відкриваючи двері майбутньому або залишаючи велич минулому, старі портрети або пейзажі неіснуючих світів, які окрилюють та заворожують. Хтось займається реконструкцією, показуючи той світ яким він був, зовсім різні речі, дає можливість побачити те все в «дії», відчути помах меча, пройти в стародавній одежі. Я б цих людей назвав «археологами епох». Хтось живе в світі інженерії, в цифрах, в деталях кресленнях, він творить, наче поет, просто не зі слів, і завдяки ним світ змінюється. А ще є ті хто досліджує світ, щоб інші скористались його законами...

А взагалі всіх людей яких я описав зв’язують тонкі нитки, які наче хвилі - одні приводять в дію інших. Загублені душі змінюють світ створюють його новим, тому і загублені що для них немає теперішнього часу.

Коментувати
Додати коментар
Ваше імя
Ваша електронна адреса
Ваш Коментар
©Zlit 2012ОновленняКонтакти