Ми створені небом,
Ми тихі як тіні,
Не чутно, як плачем,
Коли одні ми …

Не бачив ніхто,
Як ми народились,
Ніхто не згадає,
Як зникнемо ми…

Буває так часто,
На нас не зважають,
І нас не рахують,
Ніби ми не живі…

Але нам то не треба,
Ні слава, ні чини,
То шапка не наша,
Навіщо носить?!

Ми знаємо тайну,
Ми знаєм питання,
І відповідь тиху,
Знайдемо в собі…

Для світу ми просто,
Дві букви та цифри,
Для неба ж ми просто,
Як дітки малі…