Мій Львів
Наркотики душі
Місту, у яке я закохана, присвячується…

Сидиш собі на терасі, закутавшись у картатий плед, і з кашкою нестерпно гарячого какао спостерігаєш за вечірнім містом.
Десь вдалині вуличний музика звуками саксофону заграва до прохожих, белькочуть туристи і заливаються сміхом дітлахи. Вуличні артисти, всяк на свій лад, розважають люд, а екскурсоводи намагаються заманити "новеньких" у цьому місті на екскурсію.

В холодну пору, коли швидко темніє, а окатоличені міста готуються до Різдва, по особливому хочеться зупинитись і відпочити від метушні. Достухатись до свого я. Розібратись у тому,  що вдалось, а що ні. І помріяти.
У Львові особливо файно мріється. Напевно завдяки своїй атмосфері Львів надихає, торкається душ особливим чином. Сподвигає творити. Пробувати, ризикувати і досягати. Львів оживляє мрії, розфарбовує буденно-сіре життя у кольори радості.

Львів має смак кави. Кому яка більш до душі. Гіркувате і екстра міцне рістретто для людей, які цінують витонченість та лаконічність, латте для людей, що прагнуть легкості, та кава з перцем для любителів гострих відчуттів.
… Довкола ратуші гомінкий натовп стує туди-сюди, задивляється на яксраві вітрини та кольорові вогники, белькоче та сміється. А головне – практично не поспішає. В тому є свій, неповторний львівський шарм… Натягаєш пальто, закутуєшся у шалик та зливаєшся з натовпом, розчиняючись гомінкій атмосфері свята. Кидаєш кілька гривень і короб саксофоністу, купуєш претцель чи яблуку у карамелі й собі прямуєш тинятись вулицями, думати-планувати, а головне мріяти…

Коментувати
Додати коментар
Ваше імя
Ваша електронна адреса
Ваш Коментар
©Zlit 2012ОновленняКонтакти