Гірко нині дивитись на кримські події. Але не гірко нині визнавати, що я Українець. Я завжди гордився своєю нацією, але так як нині ніколи. Ніколи ще ми не були настільки сильними, як сьогодні, й до того ж ми міцнішаємо кожен день. Тепер давайте про Бога. А власне про Божий промисел, про майбутнє.

Багато нині пророцтв, які віщують нам єдність та процвітання, є серед них фейки, але є і справжні.
Почнемо ми з фейків, пророцтво священика, який помер в 1995 році, і який пророкував нашу перемогу та розпад Росії і т.д. Ну власне як каже ManeNebula, це фейк. Їздила навіть експедиція, але підтверджень цих слів ніхто не знайшов. Але воно з’явилось дуже вчасно, може це і вигадка, але вчасна, і вона дає віру, а без неї ніц не буде.

Пророцтво, яке можна знайти на YouTube. Після молитви Папи римського за Україну, коли він випускав голубів. На них напили чайка та ворон, але голуби вирвались та вціліли… Нічого не нагадує?! Тому власне трактую його я як перший знак на хороше майбутнє.

А тепер про найголовніше, про Бога. Ми не знали Бога і не було його з нами вже сотні чотири років. Але тепер Він з нами, Він та все воїнство його небесне і мабуть святи Юрій, якого в нас вважають заступником скривджених. Він змилувався над нами, коли священики встали між майданівцями та «беркутом». А потім коли священики виносили з поля бою поранених та ходили на перемовини під прицілами снайперів. Згадайте початок дев’яностих коли церква розколювалась і йшла, але тепер все навпаки. Тепер вся Україна молиться, і все починають з молитви. Так і хочеться сказати, що ми винайшли нову зброю масового знищення – молитву.

І трошки про фізику – пам’ятаєте, сьомий клас, найсильніша сила тертя – спокою. Поки ми спокійні стоїмо і не ведемось на всю «радість», яку нам намагається зробити Москва, доти ми майже непереможні.  Погодьтесь, що дуже важко змагатись з горами, які ростуть. Вони ніколи не ростуть швидко, але проти того росту дуже складно боротись.
В нас з’явилась віра в себе і свої сили. Ми всі розуміємо, що працювати доведеться багато і довго, але нікого те не лякає. Всі розуміють, що подальша економічна ситуація не буде такою вже й хорошою, але всі впевнені – ми вистоїмо. Так само з впевненістю можна сказати, що ми не здамось, а Бог нам в тому поможе, бо якби інакше, то Україна вже була б роздерта на частини.

І кінцевий пункт. Ми маємо просити і пам’ятати. Простити народ російський, якому промили мізки, вони ж в тому не винні. І пам’ятати ми маємо цей урок історії. Я особисто запам’ятав, як я не вірив в майдан, і як моя думка змінилась дивлячись на людей.

p.s. Задайте собі лише одне питання: наскільки в світі після оцих подій буде приємно показати паспорт з тризубцем на обкладинці. І давайте пожаліємо росіян, їм все-таки буде гірше…